Підставами для судового захисту права власності чи користування землею є підтверджені доказами права особи на ділянку та факт його порушення, невизнання чи оспорювання.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Справа 707/3165/23

В жовтні 2023 року позивачка К. звернулась до Черкаського районного суду Черкаської області  до відповідача М. та Червонослобідської сільської ради Червонослобідської територіальної громади з позовом про визнання недійсним рішення, скасування права власності та державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Вергунівської сільської ради постановленим у 2010 року, яким була затверджена технічна документація та надана у власність земельна ділянка третій для ведення особистого селянського господарства, порушено її права, оскільки на її думку, надання вказаної земельної ділянки відбулось за рахунок земельної ділянки, яка належала її матері, спадкоємицею якої стала позивачка.

Суд відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факту порушення її прав прийняттям рішення Вергунівської сільської ради "Про передачу земельної ділянки у власність» в частині затвердження технічної документації та надання гр. М.О.В. у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки інші позовні вимоги заявлені позивачем є похідними від вищевказаної позовної вимоги, суд зазначив, що відсутні підстави для їх задоволення.

В ході розгляду справи суд встановив, що з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема зведеного плану земельних ділянок по фактичному користуванню станом на серпень 2023 року не вбачається, що земельна ділянка, яка належить відповідачу накладається на земельну ділянку позивачу.

Суд встановив, що з копій технічних документацій, на підставі яких передавались у власність земельні ділянки третім особам Т. і М.О. вбачається, що обидві особи отримували у власність земельні ділянки у 2010 році з різницею у кілька місяців. Між ними було підписано акт погодження меж у 2010 року з суміжним, згідно якого межі погоджені та не викликають заперечень, межові знаки, якими означена земельна ділянка показані на місцевості та передані на зберігання користувачу.

Акт встановлення меж земельної ділянки та прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 20.04.2010 року підписано М.О. щодо передачі їй у власність земельної ділянки та який знаходиться у відповідних матеріалах технічної документації. Доказів того, що вказані акти підписані не М.О. , а іншою особою, позивачем не надано.

Приймаючи рішення по справі суд констатував, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17 (провадження № 61-128б8св19).

Судом також було встановлено, що сертифікованим інженером землевпорядником здійснено зведений план земельних ділянок по фактичному користуванню станом на серпень 2023 року. Як зазначалося вище, згідно даного плану порушення меж зі сторони відповідача  виявлено не було.

Стороною відповідача також на спростування доводів позовної заяви було надано суду витяг з Державного земельного кадастру за допомогою програмного забезпечення «Opendata bot», згідно якого також вбачається, що межі земельної ділянки не проходить по межі ставка.

Крім того судом т було встановлено, що згідно акту погодження меж землекористування від 2010 року між Т. та М.О. було погоджено межі землекористування гр. Т., який в подальшому продав земельну ділянку відповідачу .

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності (користуванні) позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 травня 2025 року залишено без змін.

З повним текстом судового рішення можливо ознайомитись за посиланням  https://reyestr.court.gov.ua/Review/127749786