Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, які відбулися не за його розпорядженням

В березні 2025 року АТ «Ідея Банк» звернулось до суду із позовом про стягнення з громадянки К.Т.А.  заборгованість в розмірі 55 124,80 грн.

В обґрунтування зазначено, що в жовтні 2023 між позивачем та відповідачкою укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до якої остання отримала кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії.

Процентна ставка за користування кредитом становить 72 % річних (протягом пільгового періоду 0,01 % річних на заборгованість, що виникла внаслідок здійснення безготівкової оплати за допомогою БПК в торговельно-сервісній мережі Інтернет, зняття готівки, безготівкового переказу), яка є фіксованою протягом усього строку дії угоди та може бути зміненою за умови погодження сторонами в порядку, визначеному цією угодою.

Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 30000 грн.

Позивач зазначав, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 07.02.2025 склала: 55124,80 грн, з яких: 30000 грн - прострочений борг; 24819,86 грн - прострочені проценти; 196 грн - технічний овердрафт; 108,94 грн - плата за використання коштів понад витратний ліміт.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2025 у задоволенні позову відмовлено (справа №707/828/25).

Таке рішення суду мотивоване тим, що списання грошових коштів з карткового рахунку відповідачки відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальність за такі операції, що підтверджується вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.12.2024.

Суд зазначив, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами обставини, які безспірно доводили б, що відповідачка, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці чи її особового рахунку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

Судом встановлено, що відповідачка стала жертвою злочинних дій громадянина Безсмертного О.М., який під приводом отримання заробітку ввів громадянку К.Т.А. в оману, шляхом заволодіння її банківськими картками та доступом до них, від імені останньої оформив кредити в різних установах, а отримані кошти викрав.

Даний факт підтверджується вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.12.2024, що набрав законної сили 07.01.2025, яким встановлено, що Безсмертний О.М., вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.05.2024 громадянка К.Т.А. повідомила позивача про вчинення відносно неї кримінального злочину і що кримінальне провадження порушено 03.01.2024. Вказана заява-повідомлення була отримана позивачем. Однак, позивач не тільки не припинив нарахування відсотків по кредиту з моменту отримання повідомлення, а й продовжив їх нарахування понад встановлений термін дії кредитного договору, тобто понад 12 місяців.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховав висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвер та статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд дійшов висновку, що списання грошових коштів з карткового (кредитного) рахунку відповідачки відбулося не за її розпорядженням, поза її волею, внаслідок злочинних дій іншої особи, і К.Т.А. не повинна нести відповідальності за такі операції.

Суд вбачає позицію добросовісності, відкритості та законослухняності в діях відповідача, оскільки виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів зі свого рахунку, відповідач звернулася до правоохоронних органів.

Суд враховав, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, оскільки відносно неї були вчинені шахрайські дії, за вчинення яких притягнуто до кримінальної відповідальності іншу особу.

Суд взяв до уваги також нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним чином обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Ідея Банк», оскільки позовні вимоги є необгрунтовані та недоведені позивачем.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2025 року залишено без  змін.

З повним текстом судового рішення можливо ознайомитись за посиланням  https://reyestr.court.gov.ua/Review/130890112

,