Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивачка звернулась до суду з позовом про встановлення порядку користування житловим будинком з надвірними спорудами та земельною ділянкою, яка неприватизована та розташована в с. Слобода Черкаського району Черкаської області, між нею та відповідачкою відповідно до ідеальних часток в праві власності. Також просила усунути перешкоди у користуванні будинком та спорудами. Зазначила, що Відповідачка, якій на праві власності належить ½ частина будинку, займає весь будинок та одноособово ним користується та не надає позивачці доступ до будинку.
Черкаський районний суд Черкаської області розглянувши справу № 707/2430/24 дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю таких вимог.
Вирішуючи даний спір суд виходив з наступного.
Визначення порядку користування житловим приміщенням, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб виникає, коли між ними відсутня добровільна згода щодо порядку використання такого майна і розділити (виділити) частину із загального майна технічно неможливо. При цьому, в межах даної справи не було заявлено позовних вимог про виділ в натурі частки майна позивачки та не з`ясовувалось перед експертом питання чи технічно можливо виділити частину будинку для позивачки з дотриманням вимог діючого законодавства.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності.
Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Суд констатував, що з висновку експерта вбачається, що експертом фактично запропоновано реальний розподіл спірного будинку, що не заявлялось позивачем та виходить за межі позовних вимог.
Суд критично оцінив висновок експерта вважаючи, що експертом фактично запропоновано варіант розподілу домоволодіння, а не встановлення порядку користування, що виходить за межі позовних вимог та виходить за межі питань, що ставились експерту за ухвалою суду.
Сторонами не заявлялось клопотань про виклик і допит експерта з даного приводу, про призначення повторної чи додаткової експертизи. Тому, висновок експерта суд вважав неналежним доказом по справі.
Вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою є похідними від вимог про встановлення порядку користування будинком, тому у разі незадоволення перших вимог, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Зважаючи на суть спору, та позиції обох сторін, суд дійшов висновку, що запропонований експертом порядок користування не відповідатиме інтересам обох сторін, оскільки встановлення порядку користування будинком не вирішуватиме спір по суті.
З приводу вселення, суд зазначив, що вимоги позивачки є необґрунтованими і недоведеними. Позивач не надала доказів та не довела про те, що відповідачка чинить або чинила перешкоди позивачці у вселенні в будинок, не допустила чи не допускає її до будинку, тощо.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року рішення суду першої інстанції від 17 червня 2025 року залишено без змін.
З повним текстом судового рішення можливо ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/128332989
_03_03.png)
