Незгода з рішенням суду не є підставою сумніватися в самому правосудді.

Розірвання шлюбу — одна з найпоширеніших категорій цивільних справ. І хоча більшість таких рішень сприймаються сторонами спокійно, трапляються випадки, коли незгода з результатом штовхає учасників процесу до спроб поставити під сумнів саме правосуддя.

Так сталося і в одній із нещодавніх справ, де Черкаський районний суд Черкаської області суд у справі №707/939/25 розірвав шлюб між подружжям.

Позивач обґрунтував  підстави, які підштовхнули до розірвання шлюбу тим, що  подружнє життя у нього з відповідачкою не склалося. В сторін різне бачення сім`ї та родинних цінностей, не співпадають варіанти вирішення життєвих проблем, з якими вони стикались; відносини носять формальний характер і за таких обставин подальше подружнє життя, збереження шлюбу та примирення є неможливим.

Відзиву на позовну заяву або клопотання про зупинення провадження у справі для надання строку на примирення від відповідачки не надійшло, хоча про дату та місце розгляду справи відповідачка була належним чином повідомлена.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка  подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду. 

Апеляційну скаргу мотивувала тим, що рішення суду є незаконно прийняте та незаконно виготовлене саме незаконним судовим органом та незаконним складом суду у даній справі в особі головуючого судді. Вказала що суддя на посаді судді Черкаського районного суду Черкаської області не має у своїй особистій справі судді та у своєму судовому досьє жодних конституційних доказів його конституційної дієздатності саме на посаді судді Черкаського районного суду Черкаської області.   Висновки суду першої інстанції позбавили позивача права на доступ до правосуддя та враховуючи неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, порушення балансу інтересів і прав сторін.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що такі твердження не мають під собою жодних правових підстав. Рішення суду першої інстанції ухвалене у межах компетенції та відповідно до вимог закону. Будь яких аргументів по суті, а саме заперечень, доказів чи пояснень щодо збереження сімейних стосунків відповідачкою не було надано.

Ця історія — чергове нагадування про те, що незгода з рішенням суду не є підставою сумніватися в самому правосудді. Закон дає право на апеляцію, але вимагає, щоб вона ґрунтувалась на аргументах, а не припущеннях.