Застосування обмежувального припису є необхідним механізмом захисту заявника від вчинення домашнього насильства

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2025 року видане обмежувальний припис про заборону громадянину М. перебувати в місці проживання (перебування) з дружиною та дитиною строком на 6  місяців.

Судом встановлено , що громадянин М.  регулярно вчиняє щодо заявниці Ш. домашнє насильство. Він зловживає алкогольними напоями, після чого стає агресивним, поводиться неадекватно, вчиняє скандали, ображає її, виражається нецензурною лайкою. Свідком постійних сварок та бійок є їхня малолітня донька. Кривдник систематично залякує її та погрожує розправою, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя заявника та виразилося у формі пригніченого настрою, переживанні за власне здоров`я та дитини, тривожність, напруженість, страх, розгубленість, пригніченість, емоційна лабільність.

Кривдник неодноразово в період з лютого по липень 2025 притягувався до адміністративної відповідальності постановами Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно дружини вчинив і малолітньої доньки 08.07.2025, а саме: ображав нецензурною лайкою, принижував, штовхав та погрожував фізичною розправою. 19, 21  лютого 2025 року, відносно нього виносився терміновий заборонений припис на вхід та перебування в місці спільного проживання.

Суд дійшов висновку, що існує ймовірність продовження чи повторного вчинення кривдником домашнього насильства, в результаті якого можливе настання тяжких наслідків його вчинення для заявника та її дитини, тому з метою забезпечення дієвого та ефективного захисту потерпілої необхідно видати обмежувальний припис - заборону громадянину М., перебувати в місці проживання (перебування) разом з дружиною та дитиною строком на 6 місяців.

Застосування вказаного заходу тимчасового обмеження прав кривдника є необхідними та достатніми для забезпечення прав заявника на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, а втручання у права і свободи заінтересованої особи внаслідок застосування обмежувальних заходів не буде непропорційним, враховуючи, що ці заходи є спеціальним засобом правового захисту прав потерпілої особи від домашнього насильства, який передбачений Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Щодо вимоги заявника про заборону листування, телефонних переговорів, контактів з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб суд зазначив, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке посилання заявника на докази здійснення домашнього насильства її чоловіком, яке могло б виражатися у залякуванні, погрозах, образах та інше, шляхом листування, телефонних переговорів, контактів з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Крім того заявник не позбавлена можливості самостійно вчинити дії щодо блокування чоловіка в месенджерах, соціальних мережах, телефонній книзі тощо, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у цій частині заявлених вимог, у зв`язку з не наданням достатніх належних, допустимих, та переконливих доказів.

Рішення від 14 серпня 2025 року не набрало законної сили.

З повним текстом рішення можливо ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/129556163

Щодо підстав та порядку прийняття рішення видачі судом обмежувального припису

Пунктом 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що під домашнім насильством розуміються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до вимог п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особою, яка постраждала від домашнього насильства є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 24 цього Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до вимог п. 7 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Статтею 26 вказаного Закону встановлено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник; у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, серед яких:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. До таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 26.09.2019 року по справі № 452/317/19-ц.

Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

За правилами ст. 350-5 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) зазначено, що при вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 та від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як випливає із змісту ст.350-4 ЦПК України особа, яка звертається до суду із заявою про видачу обмежувального припису, повинна зазначити обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та надати докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.