Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» до громадянина К. про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 30.07.2023 року в м. Черкаси за участю автомобіля «Infiniti Q50», під керуванням водія К. (винуватцем ДТП) та автомобіля «BMW»Х4, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «BMW». ПАТ «Страхова компанія «Уніка», яке здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі, просив суд стягнути з К. на користь ПАТ «СК «Уніка» шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 252 755, 30 грн. та понесені судові витрати, що складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 3791,33 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 лютого 2025 року позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до К. про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено.
Стягнуто з К. на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 252 755,30 грн. а також судові витрати, що складаються зі сплаченої суми судового збору 3791,33 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що ПрАТ «СК «Уніка», відповідно до вимог чинного законодавства, здійснило відшкодування шкоди за водія винуватця ДТП. Позивач виконав покладений на нього законом обов`язок з відшкодування шкоди з вини власника транспортного засобу, а тому ПрАТ «СК «Уніка» має право зворотної вимоги до відповідача, як до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник К. адвокат Петруніна В.В. оскаржила в апеляційному порядку рішення суду, просила зменшивши розмір шкоди, який підлягає стягненню з К. на користь ПрАТ «СК «Уніка» з 252 755,30 грн. до 6 650,50 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказувала що страхова компанія безпідставно сплатила за реквізитами ПП «Талісман» страхове відшкодування, в розмірі 412 755,30 грн. Пошкодження автомобіля, які він реально зазнав та витрати на ремонт за який було сплачено кошти не мають причинно-наслідкового зв`язку із ДТП, яке сталося з вини відповідача. Так на виконання умов договору КАСКО, представником страховика 07.08.2023 року було оглянуто автомобіль за зафіксовано 8 пошкоджень. У той же час, ПП «Талісман» у рахунку №ТП-00000712 від 09.08.2023 року вказало вже 46 пошкоджень автомобіля.
Крім того зазначила, що К. має право на отримання пошкоджених запасних частин BMW оскільки в порядку досудового врегулювання спору ним було завчасно повідомлено страховика про необхідність збереження запчастин, оскільки у випадку звернення до нього він матиме бажання отримати їх у свою власність.
Черкаський апеляційний суд постановою від 07 січня 2026 року підтримав рішення суду першої інстанції в частині розміру збитків завданих в наслідок ДТП. Надаючи оцінку доводам відповідача, колегія суддів зазначила наступне.
Верховний Суд в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 911/482/17 виклав правову позицію, відповідно до якої, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунку на оплату, якою проводилися ремонтно-відновлювальні роботи забезпеченого транспортного засобу, платіжні доручення, а також акт виконаних робіт вважаються достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів, бере до уваги ту обставину, що ПрАТ «СК «Уніка» визначилась із сумою страхового відшкодування розрахованої фактично на підставі рахунку на оплату №ТП-00000712 від 09 серпня 2023 року, про що свідчить страховий акт від 29.08.2023 року та платіжна інструкція від 30.08.2023 року. Тобто позивач погодився із визначеним переліком деталей, які підлягають заміні та обсягом необхідних робіт.
Крім того, слід зауважити, що не складення додаткової дефектної відомості не може слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог позивача.
Відповідач в силу частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданих позивачем доказів щодо іншої вартості відновлювального ремонту.
Отже, позивачем надані належні докази матеріального збитку понесеного внаслідок ДТП.
Відповідач К. в апеляційній скарзі заявив про необхідність передачі пошкоджених автомобільних деталей, що не можуть використовуватись за призначенням, але мають певну цінність.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки передбачено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків, особі, відповідальній за шкоду.
Відповідно до пункту 6.3.12 договору страхування №021171/4057/0000163 від 07.02.2023, страхувальник зобов`язаний на вимогу страховика передати у його власність пошкоджені складові частини, деталі та ДО ТЗ, які в процесі ремонту ТЗ були замінені на нові і стосовно яких страховиком сплачене страхове відшкодування.
У заяві від 18.08.2025 року ПрАТ «СК «Уніка» повідомила суд, що позивач правом на отримання замінених запчастин та деталей не скористався, а тому вони відсутні у позивача.
Таким чином, деталі автомобіля, які були замінені на СТО і не були знищені в процесі ДТП повинні бути повернуті відповідачу у справі з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що відсутність замінених запчастин та деталей не звільняє страховика від обов`язку їх передачі на вимогу відповідача.
Постановою суду апеляційної інстанції заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 лютого 2025 року змінено. Резолютивна частина судового рішення доповнена наступним абзацем: «Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» передати ОСОБА_1 деталі пошкодженого ним транспортного засобу «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , після відшкодування ОСОБА_1 збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 252 755, 30 грн.».
В решті рішення суду залишено без змін.
З повним текстом рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 лютого 2025 року можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125091240
З повним текстом постанови Черкаського апеляційного суду від 07 січня 2026 року можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133181711
Суддя спікер Олександр Мірошниченко
_03_03.png)
