Черкаським районним судом Черкаської області розглянуто справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено судом, 11 грудня 2025 року близько 12:00 години за місцем проживання громадянки ОСОБА_1 виник конфлікт між нею та її донькою, під час якого, за даними протоколу, мати висловлювала образи та нецензурну лайку, чим нібито завдала шкоди психологічному здоров’ю доньки.

Особа, щодо якої складено протокол, у судове засідання не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила.

Потерпіла у судовому засіданні пояснила, що між нею та матір’ю тривалий час існують конфлікти побутового характеру, пов’язані зі спільним проживанням. Також зазначила, що її мати має психічне захворювання, однак від лікування відмовляється, у зв’язку з чим поліція неодноразово викликалася за місцем їх проживання.

Досліджуючи обставини справи, суд звернув увагу, що адміністративна відповідальність за ст. 173-2 КУпАП настає лише у разі вчинення домашнього насильства, зокрема психологічного, яке має ознаки приниження, переслідування, залякування, контролю волевиявлення особи або спричинення реальної шкоди психічному здоров’ю потерпілої особи.

Суд також врахував положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відповідно до яких не кожен сімейний чи побутовий конфлікт може вважатися психологічним насильством у розумінні закону.

За результатами аналізу доказів суд дійшов висновку, що викладені у протоколі дії, а саме образи та висловлювання нецензурною лайкою не були підтверджені належними та достатніми доказами, які б свідчили про приниження, залякування чи інші форми психологічного тиску, що викликали у потерпілої обґрунтовані побоювання за власну безпеку або завдали шкоди її психічному здоров’ю.

Крім того, з пояснень потерпілої вбачається, що між сторонами мають місце постійні побутові конфлікти, а не систематичні дії, спрямовані на психологічне пригнічення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв’язку з чим провадження у справі було закрито.

Побутовий конфлікт чи домашнє насильство: у чому різниця?

Останнім часом до судів надходить значна кількість матеріалів про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство). Водночас не кожен сімейний конфлікт або сварка між родичами автоматично утворює склад цього правопорушення.

Що вважається домашнім насильством?

Відповідно до ст. 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство  це умисні дії або бездіяльність фізичного, психологічного чи економічного характеру, які:

• мають системний або цілеспрямований характер;
• спрямовані на приниження, залякування, переслідування, контроль або обмеження волевиявлення особи;
• спричинили або могли спричинити шкоду фізичному чи психічному здоров’ю потерпілої особи.

Для кваліфікації дій як психологічного насильства важливим є не лише сам факт словесного конфлікту, а й наслідки таких дій - виникнення страху, емоційної невпевненості, відчуття небезпеки, нездатності захистити себе або реальної шкоди психічному здоров’ю.

Коли відповідальність не настає?

Судова практика виходить з того, що побутові сварки, взаємні образи або конфлікти, які виникають між членами сім’ї на ґрунті спільного проживання, розподілу обов’язків чи інших життєвих обставин, самі по собі не є домашнім насильством, якщо:

• вони не супроводжуються систематичним психологічним тиском;
• відсутні факти приниження, залякування або переслідування;
• потерпіла особа не відчувала реальної загрози своїй безпеці;
• немає належних і допустимих доказів заподіяння шкоди психічному здоров’ю.

У таких випадках правовідносини мають характер сімейно-побутового конфлікту, який не утворює складу адміністративного правопорушення.

Роль доказів у справах про домашнє насильство

Суд розглядає кожну справу індивідуально та оцінює всі надані докази в їх сукупності. Для притягнення особи до відповідальності необхідно, щоб:

• протокол про адміністративне правопорушення був складений належним чином;
• обставини, викладені в ньому, підтверджувалися показаннями, висновками спеціалістів, аудіо-, відеофіксацією або іншими допустимими доказами;
• між діями особи та шкодою для потерпілого існував причинно-наслідковий зв’язок.

За відсутності таких доказів суд, керуючись принципом законності та презумпції невинуватості, зобов’язаний ухвалити рішення про закриття провадження.

Суд наголошує, що захист від домашнього насильства є важливою складовою державної політики, однак застосування адміністративної відповідальності можливе лише за наявності всіх передбачених законом ознак правопорушення. Розмежування між домашнім насильством і побутовим конфліктом є необхідним для забезпечення справедливого та обґрунтованого судового розгляду.